Що стоїть за бажанням зарива́тися під ковдру і чи це безпечно?
Якщо ви живете з певними песиками — і, будемо чесними, ще й спите з ними — під ковдрою вашого ліжка, ймовірно, вже утворилася ціла система тунелів. Це протоптані стежки, якими ваш улюблений собака прокладає собі шлях ніч за ніччю. То в чому ж справа із собаками, які зариваються під ковдри або риють постіль, і чи безпечна така поведінка?
Деякі породи собак більш схильні зарива́тися під ковдру або рити в ліжку, і загалом така поведінка, яку іноді називають «денінгом», не шкодить здоров’ю. Але деякі типи ковдр безпечніші за інші, а за собаками певного віку та порід потрібно уважніше стежити, коли вони вмощуються так у ліжку. Трохи розуміння цієї звички допоможе нам спати спокійніше поруч із нашими ковдролюбними улюбленцями.
Які породи собак схильні до риття під ковдрою?
Якщо ви живете з тер’єром або таксою, то, ймовірно, вже бачили таку поведінку. Історично ці породи виводили для того, щоб виганяти шкідників із підземних нір, а їхні предки звикли створювати вузькі простори й пролазити в них, щоб виманювати гризунів. Тому цілком можливо, що їм інстинктивно комфортно в темній і затишній ковдрі, хоча це дуже залежить від конкретного собаки.
Хаскі також часто зариваються під ковдри, адже їхні арктичні предки рили ями в снігу й вкладалися в них для збереження тепла, як це й досі роблять їздові собаки під час подорожей. Хоча фахівці з поведінки собак зазвичай називають саме ці три породи типовими «денерами», будь-який собака може проявляти таку звичку.
Чому собаки зариваються?
Предки домашнього собаки селилися в норах і печерах, щоб захистити себе та своїх малюків від хижаків і негоди, а деякі сучасні собаки інстинктивно шукають комфорт у просторах, які асоціюються в них із затишком лігва.
Як соціальні тварини, собаки також шукають сучасні аналоги тепла й відчуття безпеки, які вони отримували, тулячись до своїх однопометників. Вони знаходять це, коли сплять поруч із членами людської родини та вмощуються під ковдрами, що пахнуть їхніми господарями.
Собаки також зариваються, щоб відновитися після стресового дня — так само, як і люди іноді хочуть сховатися під ковдрою після важкого дня на роботі. «Коли собаку менше оточують звуки й візуальна активність домівки, вона почувається безпечніше», — каже ветеринарка JustAnswer докторка Джо Майєрс, DVM.
«Зрештою, завдання вашого собаки — стежити за всім, що відбувається в будинку та навколо нього, щоб переконатися, що його родина в безпеці», — додає докторка Майєрс. «Коли ваш собака сховався під ковдрою у вашому ліжку, він може вимкнути цю пильність і відпочити». Це почуття знайоме багатьом із нас.
Крім того, перебування під ковдрою створює бар’єр між собакою та гучними звуками, наприклад феєрверками або грозою. Як і спеціальний заспокійливий жилет, ковдра може створювати м’який тиск на тіло нервової тварини, зменшуючи тривогу — сприймайте це як ковдру для комфорту.
Чи безпечно це для собак?
У більшості випадків — так. Здорові дорослі собаки самі регулюють температуру тіла, тобто виходять з-під ковдри, коли їм стає занадто спекотно, і також здатні контролювати потребу в кисні. Якщо в них є легкий вихід із такого «лігва», дозволяти їм залазити під ковдру зазвичай безпечно.
Втім, цуценятам і собакам дрібних порід може бути складніше вибратися з-під деяких типів постелі. Крім того, літні собаки та тварини з проблемами дихання, зокрема короткоморді породи на кшталт мопсів, можуть мати труднощі з вибиранням із-під особливо великих або важких ковдр. Щоб зменшити ризик перегрівання або заплутування, краще таких варіантів уникати.
Які ковдри можуть бути небезпечними?
Якщо ваш пес не може вибратися з-під ковдри — особливо з обтяженої ковдри, яку іноді купують люди з безсонням, — це небезпечно. Те саме стосується ковдр із кишенями або отворами, у яких собака може застрягти, наприклад підковдр.
Також зуби або кігті собаки можуть зачепитися за ковдри з дірками чи розтріпаними краями, через що тварина застрягне в цих отворах. «Не дозволяйте собаці зарива́тися в ковдри, які вже настільки зношені, що стали нитяними й більше схожі на сітку, ніж на ковдру», — застерігає докторка Майєрс.
Звісно, електроковдри та грілки — з їхніми шнурами й швидким нагріванням — також можуть створити небезпечно спекотне середовище для сну й навіть спричинити термічні опіки. Експерти радять обирати постіль із дихаючих, міцних і не надто легко гризучих матеріалів, як-от фліс, мікрофібра та сітчасті тканини.
«Загалом зарива́тися під ковдри безпечно для більшості собак, якщо дотримуватися кількох запобіжних заходів», — каже ветеринарна хірургиня докторка Ліззі Юенс. «Використовуйте легші покривала, щоб собака міг легко вибратися, і уникайте всього важкого, електричного або обтяженого. Якщо у вас маленьке цуценя, літній собака з проблемами рухливості, брахіцефальна (короткоморда) порода або собака з хронічним респіраторним захворюванням, краще перенаправити його місце для сну на більш відповідний варіант, наприклад на зручне підняте ліжко для собак із легкою ковдрою зверху».
Чи може така поведінка вказувати на тривожність?
Звичка собак зарива́тися під ковдру зазвичай не є приводом для хвилювання. Однак якщо таке риття стає нав’язливим або супроводжується важким диханням чи скигленням, причиною може бути тривога розлуки. Ви можете допомогти собаці зняти напруження, забезпечивши достатньо фізичної активності та іграшок перед тим, як залишити його самого. Якщо у вашого собаки є тривога розлуки, зверніться до ветеринара або кваліфікованого ветеринарного біхевіориста за порадою щодо поступового привчання до вашого виходу та заміни страху більш позитивними емоціями.
Також можуть допомогти догсіттер або собачий денний догляд, щоб зменшити проблеми з прив’язаністю. Водночас, якщо надмірне зарива́ння триває навіть після того, як тригер страху виявлено й усунуто, поведінка може свідчити про глибшу фобію. Попросіть ветеринара порадити методи корекції поведінки та/або ліки на основі оцінки компульсивної поведінки вашого собаки.
