Вони просто розслабляються чи за цим стоїть щось тривожніше?
Якщо ви любите собак і стежите за ними в Instagram, то, ймовірно, знаєте акаунт We Rate Dogs, який дарує таку потрібну порцію радості в похмурій стрічці новин. Нещодавно нашу увагу привернув допис про собаку на ім’я Редлі, яку навчили натискати кнопку «знищити», коли вона «прагнула трохи більшого хаосу». У Редлі достатньо прогулянок і фізичної активності, але її тренер порадив влаштовувати їй сеанси «структурованого руйнування», коли потрібно скинути надлишок енергії. Для цього їй дають картонну коробку й дозволяють із захватом її розірвати, щоб вивільнити накопичену напругу й залишитися спокійною та задоволеною.
Чи є така потреба Редлі корисною звичкою, чи це ознака руйнівної поведінки? Адже між собакою, яка любить роздирати іграшки, і собакою, яка гризе ваші капці, є велика різниця, правда? Щоб розібратися, ми поговорили з кінологом і фахівцем із поведінки тварин, аби з’ясувати, коли таке «випускання пари» є нормою, а коли потрібне втручання.
Наукове підґрунтя «випускання пари»
Певний рівень руйнівної поведінки — наприклад, копання, гризіння, роздирання, хапання зубами під час гри та переслідування інших тварин — для собак цілком нормальний. Як і ми, вони можуть відчувати стрес або накопичену енергію, тож можливість «погамувати» й ненадовго щось знищити під наглядом може бути ефективним способом розрядки. Дослідження показують, що гризіння іграшок або їстівних жувальних ласощів зменшує стрес і покращує когнітивні функції у собак, а це особливо корисно, коли вони перевантажені.
Гризіння також може бути для собак дослідницькою поведінкою: вони використовують пащу так само, як ми використовуємо руки, тобто як сенсорний інструмент для збору інформації про навколишній світ. Це особливо помітно в цуценят, які, по-перше, ріжуться зуби, а по-друге, вчаться контролювати силу укусу. Вони інстинктивно тягнуть усе до рота своїми крихітними зубами, щоб зрозуміти, як керувати силою щелепи. З боку це схоже на руйнівну поведінку, але насправді є цілком нормальною стадією розвитку цуценяти. Втім, якщо їхні голчасті зуби й далі тягнуться до ваших речей або рук, спробуйте переключити їх на іграшку чи жувальний предмет.
Коли руйнівна поведінка стає проблемою?
Коли ми кажемо, що руйнування речей є нормальною частиною поведінки собак, це аж ніяк не означає, що розгризений диван — це щось буденне для власника тварини. Саме тут поведінка переходить у проблемну. Є велика різниця між собакою, яка час від часу розриває іграшку, і собакою, яка постійно демонструє руйнівну поведінку — це вже явний сигнал, що щось не так.
«Сеанси руйнування мають бути контрольованими й виконувати заспокійливу, приємну для собаки функцію», — пояснює Джо Селлерс, кінологиня та сертифікована спеціалістка із сепараційної тривоги в Pippin Pets Dog Training. «Якщо руйнування стає тривалим, надмірно збудженим і безперервним, емоційний стан собаки потрібно оцінити, адже можуть бути інші причини, через які вона не почувається задоволеною. Руйнування не лише іграшок також може бути ознакою болю або проблем із травленням, які може перевірити ветеринар».
А якщо руйнівна поведінка з’являється лише тоді, коли собака залишається вдома сама? Селлерс каже, що це, ймовірно, означає: тварину залишають наодинці довше, ніж вона може витримати. «Це може бути нудьга після певного часу спокою або, в багатьох випадках, сепараційна тривога. Собака або гризе, щоб заспокоїтися, або псує ділянки біля виходу, намагаючись вибратися з лячної ситуації».
Якщо ваш пес нервує, коли залишається сам, Селлерс радить дотримуватися плану тренування при сепараційній тривозі, що передбачає поступову десенсибілізацію. «Це допомагає собаці навчитися почуватися в безпеці та бути почутою, запобігаючи стану сильного стресу, коли їй здається, що треба гризти меблі», — додає вона.
Чи всім собакам потрібен контрольований хаос як спосіб розрядки?
Мій пес Шерлок — напрочуд чемний малюк, коли він уже виплеснув усю енергію, або, як я люблю казати, «вигнав своїх демонів» після пробіжки, довгої прогулянки з нюханням ігор з іграшками. Я дуже помічаю його роздратування, коли ми пропускаємо пробіжку або змушені скоротити прогулянку через брак часу, і тоді він починає настирливо просити мене знову і знову кидати його улюблену іграшку, поки я намагаюся працювати. Зітхаю.
Собакам недостатньо лише швидко обійти квартал, щоб зняти стрес. Як і нам, їм потрібна ще й розумова стимуляція: головоломки, короткі тренування, розвивальні ігри та повільні прогулянки з активним нюханням. Можливість вбирати всі ті чудові запахи світу імітує поведінку, яку вони демонстрували б у дикій природі, і хоча ваш розпещений улюбленець навряд чи протримався б там і 30 секунд, така поведінка, як доведено, зменшує стрес і покращує загальне самопочуття.
Отже, якщо такі собаки, як Шерлок, отримують достатньо радості від нюхання, фізичної активності та гри, інші — як Редлі — можуть розряджатися через контрольоване руйнування. Усе залежить від індивідуальних потреб вашого собаки, каже клінічна фахівчиня з поведінки тварин Емілі Берч, яка має ступінь бакалавра з поведінки та добробуту тварин і магістерський ступінь із клінічної поведінки тварин Університету Лінкольна. «Деякі собаки люблять копати, інші — не дуже. Деякі люблять гризти й руйнувати речі, інші — менше. Багато собак у моїх групах із задоволенням роздирають іграшки з овечої шкури. Усе зводиться до того, щоб давати собакам різні можливості й подивитися, що їм подобається найбільше. Але зрештою? Щось є зняттям стресу лише тоді, коли собака хоче це робити, отримує від цього задоволення і не відчуває примусу».
Тож якщо ви не даєте собаці відповідних способів зняти стрес або надлишок енергії, саме тоді вона почне фруструватися й шукати власні варіанти — а це вже може означати знищення ваших речей. Ой!
Чи деякі породи потребують розрядки більше за інші?
Хоча індивідуальний характер відіграє важливу роль у тому, як собака «випускає пару», значення має і порода. Робочі породи, як-от бордер-колі, німецькі вівчарки, хаскі та боксери, спочатку виводилися для виконання конкретних завдань — пасти худобу, охороняти або тягнути сани. Такі ролі потребують багато енергії, тож собакам, які живуть як «безробітні» компаньйони, обов’язково потрібен інший спосіб її витрачати.
У всіх собак є мисливський інстинкт, але тим, кого виводили для полювання та переслідування, наприклад хортам і тер’єрам, потрібні можливості задовольняти цей потяг, не перетворюючи життя сусідів на кошмар через їхнього кота. «Нюхання та дослідження середовища під час прогулянок можуть задовольнити багато їхніх потреб, але певні прогалини в мисливських потребах усе одно залишаються, і це може їх фруструвати», — пояснює Селлерс. «Саме тут можливість копати й розривати може бути дуже корисною, бо дає змогу безпечно проявити частини мисливської поведінки, які на прогулянці були б неприйнятними або небезпечними».
Те саме стосується енергійних порід, таких як пойнтери, тер’єри та далматини, у яких дуже високі потреби у фізичному навантаженні. Цим собакам потрібні регулярні інтенсивні вправи, а також розумова стимуляція, щоб вони почувалися спокійно й добре розвивалися.
Як привчити собаку до сеансів руйнування
Думаєте, вашому собаці може піти на користь трохи руйнування? Селлерс радить вводити такі сеанси поступово, адже нові ігри та предмети можуть тривожити чутливих собак. Вона пропонує почати з такого:
Покладіть зім’ятий папір або втулки від туалетного паперу в неглибоку картонну коробку, а потім додайте кілька ласощів.
Скажіть команду, наприклад: «Грайся», і дайте собаці досліджувати все у власному темпі.
Потім переходьте до того, щоб ховати ласощі в коробці для яєць, закривати її й давати собаці. Йому доведеться розгризти частину коробки, щоб дістатися до їжі. Коли їжа закінчиться, він може розірвати й саму коробку. Після цього щедро хваліть собаку, щоб закріпити саме руйнування дозволеного предмета.
Після цього можна починати діставати коробку або іграшку для руйнування щоразу, коли бачите, що собака переповнений енергією, яку потрібно виплеснути.
«Кожен собака — особливий, і спостерігаючи за ним, ви вчитеся розпізнавати його сигнали — наприклад, коли він стає кумедним, грайливим або надто галасливим, — які свідчать про потребу, що має бути задоволена», — каже Селлерс. І пам’ятайте: не всі собаки захочуть бути руйнівними; йдеться про те, щоб дати їм зрозуміти, що вони можуть знищувати ці конкретні предмети, якщо захочуть. Випускати пару можна по-різному: деякі собаки, як мій Шерлок, можуть віддати перевагу активному бігу, структурованим іграм, жувальним іграшкам або розвивальним іграм як способу витратити енергію чи зняти стрес.
«Якщо ваш собака постійно потребує знімати накопичений стрес, нам треба подивитися на ситуацію ширше», — застерігає Берч. «Але якщо час від часу ви бачите, що собака трохи напружений, то мати для нього способи розслабитися — чудова ідея».
Якщо стрес або надлишок енергії виникають регулярно, зверніться до ветеринара або фахівця з поведінки, щоб перевірити, чи немає прихованих медичних або емоційних проблем, які потрібно вирішити.
А тепер — вперед, випускайте пару!
Джерела
Borns-Weil, Stephanie. «Behavior Problems of Dogs». MSD Veterinary Manual, 10 вересня 2025.
Quinn, Rimini, et al. «Functional Significance and Welfare Implications of Chewing in Dogs (Canis Familiaris)». Frontiers in Veterinary Science, vol. 12, березень 2025, p. 1499933.
Arhant, Christine, et al. «Chewing Behaviour in Dogs – a Survey-based Exploratory Study». Applied Animal Behaviour Science, vol. 241, червень 2021, p. 105372.
Fountain, Jade, et al. «The Value of Sniffing: A Scoping Review of Scent Activities for Canines». Applied Animal Behaviour Science, vol. 282, грудень 2024, p. 106485.
